Воїни Батьківщини

Сергій
Яворський

Миколаївська область

Сергій Яворський народився в селі Правдино на межі Миколаївської та Херсонської областей. За спеціальністю технік-геодезист, працював на БАМі. Служив у Кантемирівській дивізії механіком-водієм.

читати повністю

У 47 років пішов добровольцем на фронт. Як каже сам Сергій: «Ніхто, крім мене, не захистить мою родину. Ніхто, крім мене, не обереже її від чужинців».

На війні Сергій врятував життя свого побратима Олега Кравця, який пішов у розвідку та підірвався на міні. Сергій підібрав пораненого та відвіз його до лікарні. Сьогодні Олег Кравець, заступник голови Миколаївської обласної парторганізації ВО «Батьківщина», говорить: «Своїм життям завдячую Шмелю. Мене би просто не було, аби він мене не витягнув з того пекла. Герой!»

назад

Юрій
Кожухарьов

м. Лозова, Харківська область

Юрій завжди брав активну участь у громадсько-політичному житті України. У 2004 році він був учасником Помаранчевої революції, з 2013 став членом партії «Батьківщина», а наступного року організував Майдан у Лозовій.

читати повністю

Коли розпочалася війна на Сході України, Юрій відразу вирішив іти добровольцем у зону АТО. «Я виховувався бути пластуном, в кодексі яких сказано «бути вірним Богові й Україні». Я просто не міг вчинити по-іншому, як іти захищати Батьківщину», – розповідає він. У липні 2014 року Юрій вступив до лав батальйону «Айдар» у місті Щастя, де захищав незалежність держави до серпня 2015 року.

Після демобілізації Юрій став активним учасником волонтерського руху, а також руху учасників АТО. Член Ради Лозівської Спілки учасників АТО та Контрольно-ревізійної комісії Лозівської районної організації ВО «Батьківщина». Нагороджений відзнакою волонтерів «Гідність та честь».

назад

Григорій
Забайрачний

с. Просянка, Харківська область

Григорій Забайрачний народився в 1961 році у селі Просянка Куп’янського району на Харківщині. 24 роки пропрацював на Куп’янському ливарному заводі, депутат районної ради від «Батьківщини».

читати повністю

Події на Сході України не залишили його байдужим. Незважаючи на пенсійний вік, у січні 2015 року він пішов добровольцем у 93-тю бригаду. З травня 2015 року брав участь в АТО в районі міста Щастя у 92-ій бригаді. Демобілізувався у березні 2016 року. «Я не шкодую про жодний день, який провів на Луганщині, захищаючи свою Батьківщину заради миру на рідній землі», – каже Григорій.

назад

«Батальйон
відважних жінок»

Львівська область

Майже 200 жінок – активісток з «Батьківщини» – з Жовкви та Дублян під Львовом започаткували потужний волонтерський рух, щоб допомогти нашим воїнам на Сході. Вони готують домашні страви для солдат, шиють одяг, плетуть шкарпетки, рукавички та маскувальні сітки, майструють «буржуйки», влаштовують концерти.

читати повністю

Одна з ініціаторок створення батальйону, багаторічний член «Батьківщини» Ганна Гулій віддала приміщення свого підприємства у Дублянах під воєнну кухню. «Готували страви і до півночі й пізніше. Я вже намагалася дівчат на відпочинок вигнати, а вони нізащо не погоджувались! Треба доробити – і все!», — розповідає пані Ганна.

Син волонтерки Олесі Дуди – доброволець у батальйоні імені Кульчицького Національної гвардії України, брав участь у боях на Карачун-горі. Мати працювала на два «фронти»: збирала та передавала допомогу синові й працювала в «Батальйоні відважних жінок»: «Важко передати, що відчуває мама, коли її дитина на війні. Але я вірила і знала, що він точно повернеться живий. Я вірю, що все буде добре. Війна закінчиться, і сини повернуться до своїх матерів», — переконана пані Олеся.

назад

Володимир
Підгайний

м. Буринь, Сумська область

Володимир Підгайний, депутат Буринської міської ради від ВО «Батьківщина», брав активну участь у подіях Помаранчевої революції та Революції гідності. Був на Майдані й у найскрутніші та найкривавіші дні – 18-21 лютого 2014 року.

Після початку АТО Володимир пройшов необхідну військову підготовку в учбовому центрі «Десна» і пішов добровольцем у 145-ий полк. Його служба в зоні АТО тривала з квітня 2015 року по липень 2016 року. Був нагороджений орденом «За мужність і відвагу».

читати повністю

Зараз Володимир проходить оформлення на військову службу за контрактом в 58-у Сумську мотопіхотну бригаду.

«Політикам варто пам’ятати, що ті, хто був на Майдані і пройшов крізь горнило війни, вимагатиме від них Гідності кожного дня. Ми змогли вигнати диктатора і втримати лютого ворога. І тепер не дамо владі панувати на крові», – підсумовує Володимир.

назад

Валерій
Лесков

Хмельницький

Голова Хмельницької обласної партійної організації ВО «Батьківщина» Валерій Лесков, колишній афганець, не міг залишатися осторонь, коли в Києві почалася Революція Гідності. Лесков був активним учасником Євромайдану з перших днів. Він їздив до Києва та брав участь у найстрашніших протистояннях мітингувальників і «Беркута».

читати повністю

Коли почалася АТО, Валерій пішов добровольцем на фронт та понад рік керував артилерійським підрозділом на Донбасі. «Командир» – таким був його позивний.

Його побратими згадують, що для Командира метою всіх військових операцій було не тільки виконання бойового завдання, а передусім – збереження життя кожного солдата.

Зараз Валерій – офіцер запасу. Проте він продовжує боротися за краще майбутнє для України. На посту депутата Хмельницької обласної ради Командир відстоює справедливі тарифи, гідні зарплати та пенсії. І, звичайно, турбується про захисників Батьківщини – воїнів-атошників, героїв-майданівців.

назад

Іван
Вишневський

Ланівці, Тернопільська область

Активіст Лановецької районної організації ВО «Батьківщина» Іван Вишневський пішов на фронт добровольцем разом зі своїми побратимами із 18-ї сотні Майдану. Іван служив стрільцем 24-го батальйону у підрозділі саперів територіальної оборони «Айдар».

читати повністю

«Я вважаю, обов’язок кожного справжнього мужчини – захищати цілісність своєї держави. Ми не прийшли сюди вмирати, ми тут для того, аби зупинити сепаратизм і тероризм на Сході, аби ворог не пішов далі. Війна на Донеччині та Луганщині – це спільна війна для всіх українців», — говорить Іван.

Цього року Іван повернувся з АТО й одружився. Він продовжує допомагати в партійній роботі.

назад

Микола
Безбородько

с. Куликівка, Чернігівська область

Микола був мобілізований під час першої хвилі – у березні 2014 року. Він служив у складі 13-го окремого мотопіхотного батальйону, тримав оборону українських позицій у Луганській та Донецькій областях.

«У лютому знаходився під Вуглегірськом та Дебальцевим, де потрапив у так званий «Дебальцівський котел». Важко розповідати, як ми вибиралися звідти, змучені атаками і обстрілами терористів, холодом, голодом, відсутністю провіанту», — розповідає Микола.

читати повністю

«Ми майже втратили надію вибратися з того пекла, та потім зрозуміли, що надія – це останнє, чого втрачати не можна. Згадували рідних і те, що вони нас чекають, і це додавало сил», — згадує чоловік.

За його словами, на війні багато до чого починаєш інакше ставитися: «Я зрозумів, що саме зараз, захищаючи свою країну, ми отримуємо свою справжню незалежність. Через кров, через боротьбу і війну народжується непереможна нація».

Після повернення додому Микола очолив Куликівську районну спілку ветеранів АТО. У липні 2016 року вступив до ВО «Батьківщина», бо, як розповідає чоловік, йому подобається «багаторічний досвід гарних справ та чітке бачення розвитку українського села».

назад

Ігор
Олійник

Куликівка, Чернігівська область

Коли Ігор Олійник отримав повістку військкомату, одразу вирішив захищати Україну. Із 25 квітня 2014 року молодший сержант Ігор Олійник був командиром стрілецького відділення 13 батальйону.

17 лютого 2015 року, під час чергового перемир’я, у тяжких боях під Дебальцевим був поранений.

читати повністю

«Терористи нас атакували зранку. Годин чотири ми відбивали першу атаку, потім другу. Були задіяні снайпери противника, саме від кулі одного з них я й постраждав. Те, що командування називало плановим виходом, насправді було проривом із котла. Декілька разів зупинялася вантажівка, на якій ми їхали, потім закінчилося пальне. Почався обстріл, усі кинулися бігти… Пощастило, підібрав КАМАЗ національної гвардії. Ми взяли курс на Артемівськ. У селі Луганське зустріли три «швидких допомоги», мене доставили в госпіталь Харкова», — пригадує Ігор.

Далі чоловік переніс 8 операцій та реабілітаційний період. У квітні 2015 року Ігор Олійник отримав Почесну Грамоту військової частини В 2278.

У минулому році вступив до лав партії ВО «Батьківщина».

назад

Олег
Калиняк

Бахмач, Чернігівська область

Олег Калиняк, лікар за професією, у вересні 2014 року пішов добровольцем захищати Україну.

«Не взяти участь в АТО, не захищати рідну землю я просто не міг. Рішення йти на лінію вогню визріло ще тоді, коли захопили Крим. Родина підтримувала, адже рідні знали: інакше вчинити я не міг», — говорить Олег.

читати повністю

Олег служив у Старогнатівці Волноваського району. Під час служби був призначений начальником медичної служби батальйону. У зоні АТО Олег надавав медичну допомогу не тільки військовослужбовцям, але і мирному населенню.

«Таким чином я намагався розтопити кригу недовіри місцевого населення до Збройних Сил України. І мені це вдавалося», — розповідає Олег Калиняк.

За словами Олега, діяльність волонтерів надихала вояків та демонструвала підтримку народу. Також відчувалася турбота держави про військовослужбовців. Олег Калиняк має відзнаку «За мужність та милосердя».

назад

Віталій
Яворський

с. Привільне Дубенського району,
Рівненської області

Віталій Яворський, військовий капелан, був на війні від самого її початку. Як тільки почалася АТО, Віталій зібрав для бійців машину продуктів і повіз під Слов’янськ. Він згадує, що поблизу Чугуєва їх вперше обстріляли. «І хоч ніхто з нас не постраждав, мене це дуже вразило. Тоді й вирішив піти служити добровольцем», – згадує Віталій.

читати повністю

Капелан Яворський підтримував українських воїнів у найгарячіших боях: під Савур-Могилою, поблизу Іловайська, разом з бойовими побратимами проривався з Дебальцівського котла.

«Ці події – випробування для нас. Щоб ми прозріли, усвідомили себе згуртованою спаяною нацією, очистились від внутрішнього бруду і скверни. Без цього нам не перемогти», – говорить Яворський.

назад